У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Львівської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, посилаючись на те, що 18 квітня 2005 року громадянин ОСОБА_2 повідомив орган досудового розслідування про вчинення відносно нього 17 квітня 2005 року кримінального правопорушення невідомо особою. 18 квітня 2005 року щодо нього - ОСОБА_1 складено протокол явки з повинною про вчинення кримінального правопорушення стосовно громадянина ОСОБА_2 04 травня 2005 року постановою слідчого СВ Бориславського МВ УМВС України у Львівській області проти нього порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК України), який постановою слідчого від 06 червня 2005 року було перекваліфіковано на частину другу статті 187 КК України. 18 травня 2005 року йому було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. У зв`язку з перекваліфікацією злочину 08 листопада 2005 року йому було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та визнано його обвинуваченим у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 187 КК України. Досудове слідство неодноразово зупинялося та поновлювалося, у зв`язку із проведенням слідчо-оперативних заходів, зокрема зі встановлення місця знаходження особи обвинуваченого. Після направлення кримінальної справи до суду він як підсудний не з`явився в судове засідання, у зв`язку з чим 20 лютого 2006 року постановою Бориславського міського суду Львівської області його було оголошено в розшук та змінено запобіжний захід на тримання під вартою. 29 листопада 2006 року постановою Бориславського міського суду Львівської області кримінальну справу направлено на додаткове розслідування в прокурору міста Борислава. 28 січня 2013 року його ( ОСОБА_3 ) було затримано, а 30 січня 2013 року - повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 187 КК України, залишено щодо нього в силі запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 27 березня 2013 року обвинувальний акт відносно нього направлено до суду разом з матеріалами кримінальної справи для її розгляду. Вироком Бориславського міського суду Львівської області від 12 червня 2013 року його було визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною другою статті 187 КК України та скасовано запобіжний захід - тримання під вартою, обраний йому 20 лютого 2006 року. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області вирок Бориславського міського суду Львівської області від 12 червня 2013 року щодо нього було скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції. Вироком Бориславського міського суду Львівської області від 18 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 березня 2015 року, його визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною другою статті 187 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення. Вважає, що внаслідок незаконних дій органу досудового слідства та прокуратури в період з 18 квітня 2005 року по 29 березня 2016 року він незаконно перебував під судом та слідством, внаслідок безпідставного обвинувачення йому було завдано моральної шкоди, яка полягала у істотному порушенні його звичного способу життя, суттєвому обмеженні його прав та можливостей. Враховуючи наведене, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 30 травня 2018 року, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 16 292 443,68 грн на відшкодування моральної шкоди.

Касаційну скаргу Прокуратури Львівської області залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 16 січня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.